Щедрий вечір, або свято Меланки.

       

      За старих часів вважалося, що в новорічну ніч (по старому стилю) сходяться сонце і місяць, і це є початком всього нового, зокрема — Нового року. 
У наших предків Меланка (день святої Меланії відмічається 13 січня) символізувала місяць, а Василь (день якого святкується 14 січня) був символом сонця. Вважалося, що в цю ніч Меланка вийшла заміж за Василя.

         В українській народній традиції обидва свята об’єдналися в Щедрий вечір, або свято Меланки.  Молодь в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками.

       В приміщенні будинку культури села Мизове відбулась святкова зустріч з костюмованими героями Мизівської Маланки. Талановитий директор БК Смаль Любов Яківна вдало організувала одну з найдавніших різдвяних містерій - обряд «водіння кози», який супроводжувався театралізованою грою з масками, що мав свій усталений сценарій і музичний репертуар. Свято було переповнене  радістю, веселим настроєм та щирим сміхом. Адже головними героями свята були Маланка, Коза, Солоха , баба Параска та баба Палажка, Циган і Циганка, Жиди, Еней та Дідона, парубки та дівчата та багато інших персонажів.  Звучали колядки, жарти, танці , які супроводжувались  вдячними оплесками глядачів.

   Свято й справді було пишне та масштабне. Глядачами обряду «водіння кози» була молодь та жителі села, їх веселий сміх лунав далеко за межі Будинку культури як символ радості та надії.